Обкладинка до книжки Мирослава Трофимука “Поетика епохи Мазепи”.

Ідея обкладинки була вперше виголошена моїм батьком. Він хотів, щоб в дизайні фігурували саме шрифти Георгія Нарбута. Спершу, проект пройшов фазу попередньої розробки, ми малювали все вручну на паперових листках, щоб зрозуміти, як саме повинен виглядати остаточний продукт. Потім, коли було вирішено, що в оформленні мають бути присутні, саме, шрифти Нарбута, я почав шукати їх в інтернеті…Гарно, що на світі є ентузіасти, які оцифрували Нарбутівські шрифти.

Було вирішено використати в оформленні зображення фігурного вірша у формі герба Мазепи, написаного Пилипом Орликом. Шрифт, яким передається прізвище та ім’я автора – моя стилізація скоропису XVII ст.

Щоб уникнути надмірної простоти вигляду і надати обкладинці ледь чутного відчуття старовини, в процесі роботи білий колір фону було вирішено змінити на ледь жовтуватий. На жаль сталося так, що формат готової книги вужчий від запланованого, тому елементи розміщені асиметрично. За макетом все повинно було розміщатися по центрі, але це додає свого шарму…назвемо це так, вирізняє її з-поміж інших обкладинок своєю курйозністю…тут, чисто випадково, ще одна ремінісценція до епохи барокко Мазепинської пори (будемо вдячні за це видавництву” Сполом” і друкарні, не забуваючи водночас присварити за певну імпровізацію з форматом книги).

Фотографія автора зроблена на ринковій площі у Варшаві, на фоні прилавка із дерев’янними сувенірними зображеннями. Особисто мені вони нагадують  муз, які летять в небо, прямуючи до Парнасу.