Подарунковий бізнес-щоденник для членів Українського обєднання вчителів та викладачів німецької мови. В календарі вміщена інформація німецькою мовою про всі області України, а також місто Київ з фотографіями мальовничих місцин. В даному проекті я займався розробкою ідеї календаря, упорядкуванням та відбором фотографій, а також дизайном візуальної частини.

Ілюстративний матеріал до інформаційної сторінки про місто Київ. (фото 2) Всі фотографії, окрім номерів 82, 68 та 69 мого авторства. Це остаточний робочий варіант, на жаль такий фармат цифрового позначення не був затверджений, натомість обрали досить традиційний вигляд нумерації (фото 1).

При відборі фотографій я керувався як об’єктивними  так і абсолютно суб’єктивними факторами, стараючись показати саме ті штрихи міст та областей, які на мою думку, є знаковими для них. Звичайно, приходилося оперувати наявним матеріалом. Робота ”горіла” (Фактично проект був реалізований за місяць). Часу робити нові фото не було. Я подав тут дві сторінки, якими справді пишаюся, хоча із сторінки Києва перед друком випали кілька фото, що, на жаль, частково порушило концептуальну єдність.  Мої фото на сторінці про Львів під номерами 101-105, 107-109  (фото 3).

Одна ідея, яка так і не була втілена через брак коштів. Календар повинен був бути поділений на 4 умовні сектори, позначені чотирма кольорами, відповідно до пори року, проте в результаті видавництво і замовники зупинилися на…коричневому пантоні. Кольорове зображення України, яке бачимо в центрі, розмістили на форзацах.

Продовжуючи парад відкинутих ідей…Це лише кілька піктограм які, за моїм задумом повинні були знаходитися на сторінках в межах певної адміністративної одиниці. Відповідальні особи у видавництві визнали їх ”нерозбірливими”, і щоразу запитували: ”Яке відношення має Богдан Хмельницький до міста Хмельницький?”…Замість цих видавництво розробило свої варіанти зображень і повністю поховали цю ідею своїм виконанням. (фото 5)

Дуже вдячний за допомогу в реалізації проекту своїм друзям: Маряні Ганич,  Ліді Осадець,  Наталі Луканюк, Несторові Чорновусу та Олександру Печериці. Ці люди блискавично відгукнулися на мій запит, коли не вистачало фотографій з певних областей, і поділилися зі мною своїм відзнятим матеріалом.

Загалом, не зважаючи на певні зміни в моєму початковому макеті, продукт вийшов достойним і здатним гарно представити Україну за її межами.