Я навчився плавати у Криму. Ні, брешу – я навчився плавати в Одесі, я вже й забув… Але по-справжньому плавати я навчився таки у Криму.
Да, вот здесь – между Евпаторией и Севастополем есть такое маленькое поселение: Николаевка.
Мы приехали много лет назад сюда, дабы отдохнуть, а вернее, чтобы убежать от репрессий. Теперь я знаю – друзья моего отца рассказали мне: он убегал от провокаций и преследований в том далеком 1972 году.
Мирослав ТРОФИМУК
У статті на прикладі аналізу творчості Тараса Шевченка та двох поем: латиномов-
ної “Роксоланії” Себастіяна Фабіяна Кленовича (1584) та польськомовного “Епіцедіо-
ну… Михайлові Вишневецькому” анонімного автора (1585) простежено процес ста-
новлення жанрових форм, стильових особливостей та ідейно-тематичних концепцій
українського літературного процесу XVI століття. Наголошено на синтетичній приро-
ді української літературної творчості постренесансних епох (ренесанс, бароко, класи-
цизм, романтизм), яка рівною мірою використовує жанри і сюжети українського
фольклору, літератури античності та топоси Святого Письма. Головна увага зверта-
ється на способи літературної обробки сюжету з метою створити художню оповідь.
Ключові слова: літературний процес, фольклор, багатомовність, новолатинська
література, “Роксоланія”, “Епіцедіон… ”, Тарас Шевченко, античність, ренесанс, баро-
ко, романтизм.
У статті розглянуто місце і роль в українській культурі та літературі
зокрема поеми Себастіяна Фабіяна Кленовича “Роксоланія” – першої
друкованої латиномовної поеми про Україну на матеріалі студій Івана
Франка та Михайла Білика, а також перекладів на українську мову Івана
Франка, Михайла Білика і Віталія Маслюка.
Ключові слова: С.Ф.Кленович, історія літератури, літературознавство,
неолатиністика, перекладознавство.
М.С. Трофимук
У статті подано оцінку Іваном Франком латиномовної поеми Себастіяна Фабіяна Кленовича (Sebastiani Acerni) „Роксоланія” (1584), її місця і ролі у літературному процесі України. Крім того, наводяться переклади уривку поеми — опису Львова — авторства Івана Франка, Михайла Білика та Віталія Маслюка, оцінка Михайлом Біликом перекладу Івана Франка та виклад перекладацького „credo” інтерпретаторів поеми — першого відомого на сьогодні латиномовного друкованого джерела про український етнокультурний соціум.
Ключові слова: історія літератури, неолатиністика, перекладознавство, культурологія.
