Ще в 2006 році я запланував собі зробити кілька міксів на уривки з фільму Андрія Тарковського “Сталкер”. В той час задум залишився на рівні кількох нарізок з фільму і декількох демок, які, проте, так і не об’єдналися в якусь певну сукупність…
Йшли роки, писалися нові композиції і я забув про цей задум…відклав його до кращих часів…
Шість років по тому мені пощастило потрапити на презентацію нової книги Оксани Забужко “З мапи книг і людей”, яка відбувалася на міжнародному літературному фестивалі Meridian Czernowitz у місті Чернівці. Письменниця зачитала уривок про свої враження від Києва, в день аварії на ЧАЕС. Уривок вразив мене дуже сильно…врешті почала вимальовуватися певна картина. Я згадав про свій задум, так, наче він не міг бути втілений до появи цієї книги, цих спогадів, цих роздумів і коментарів письменниці.
Композиції, які увійшли до альбому “ЗОНА” датовані різними роками, деякі вміщені в оригінальному варіанті, вони не потребували жодних змін, більшість, проте, були зведені наново і адаптовані до текстів. Саме текст став тим тематичним стержнем, якого не вистачало для втілення ідеї раніше, текст дав розуміння багатьох аспектів, свідками котрих я та моє покоління особисто не були, проте які дуже тісно пов’язані з нашим, так званим, “чорнобильським поколінням”.
Кожна композиція несе в собі смислове навантаження з відсилкою до її назви. Кожен твір – це маленька новела, замальовка, з безлічі образів, спогадів, розповідей, роздумів, цитатоколаж звуків природи, звуків міста, імпровізації на тему роботи дозиметра, стукоту серця, гуркоту поїздів, на яких люди масово покидали Київ і парафрази ключових топосів пов’язаних із аварією на ЧАЕС.
Філософсофське тло альбому, проте, не обмежується суто “чорнобильською” тематикою. Інспірований ідеями Оксани Забужко, я старався зробити акцент на деяких глобальних та зовсім дрібних проблемах, з якими людство вже стикнулося…

Композиція “Прип’ять” презентувалася в 2013 році на фестивалі електро-акустичної музики Vox Electronica.