В 2008 році “Львівська пивоварня” проводила фотоконкурс “Моя вулиця”.

Двері, які зображені на фото – старі вхідні двері від моєї квартирі, на яких я колись намалював такого хлопця-аристократа, його око – то було вічко, тобто, фактично, заглядаючи до вічка, ми, ніби, заглідали до його голови, до внутрішнього світу цього хлопця, який, виходить, був світом зовнішнім…світом поза нашою квартирою. Такою була дизайнерська ідея, але двері були старі і врешті їх прийшлося поміняти на нові, ми винесли хлопчину на двір і залишили коло сміттєвих баків…

Того ж дня я взнав про конкурс…Варто сказати, що на моїй вулиці…в нашому блоці мешкає багато креативних людей – ді-джеї, продюсери, музиканти, в сусідньому будинку живе Юрко Кох із дружиною Ольгою Кох-Погрібною. Район тихий, нікого не турбує гул машин, з вікон можна поспостерігати, як ростуть дерева, дітьми, ми мали змогу будувати будинки на деревах, зривати достиглі яблука і зелену аличу, втікати від злих сусідів, розводити вогонь і грати в карти до пізнього вечора…тому, на мою думку, ніщо не могло краще передати духу мого району, за це фото.

На дворі була сильна злива. Я знімав на свій старезний апарат – Maginon DC 3300, який вимагав до себе особливого ставлення – вмикався, лише, коли добряче натиснути на зону навколо об’єктива, але й це не було гарантією, що він  включиться. Того дня після 30 хвилин “впрошувань”, він таки погодився фотографувати. Наступного дня дверей вже не було…Очевидно, хлопчина помандрував далі на сміттєвозі, відправився в свою філософську подорож, відкривати потаємні закутки свого внутрішнього світу і тільки це фото – єдине підтвердження його існування.